Правова позиція : Заява про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження як належний спосіб вирішення питання щодо батьківства загиблого військовослужбовця

Звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України в порядку окремого провадження є належним способом вирішення питання щодо батьківства загиблого військовослужбовця, якщо особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, не заперечують проти встановлення такого факту і його встановлення не пов’язується з наступним вирішенням спору про право

Історія справи

Постанова ВССУ від 31.01.2024 року у справі №752/13549/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 752/13549/22

провадження № 61-10510 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерство оборони України, виконавчий комітет Медвединської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Міністерство оборони України, виконавчий комітет Медвединської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства.

Заява обґрунтована тим, що 04 липня 2020 року між нею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, у якому народилась донька ОСОБА_4 .

Вказувала, що з 2004 року до 2020 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, на момент смерті перебував на військовій службі.

За життя ОСОБА_3 визнавав себе батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувався про останнього, матеріально утримував, мав добрі стосунки.

Висновком генотипоскопічного дослідження від 25 серпня 2022 року № 35724 ймовірність того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народжені матір`ю ОСОБА_1 , мають спільного біологічного батька, складає 99, 99999 %.

Встановлення факту батьківства необхідно для отримання ОСОБА_5 частини одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, є рідним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові рішення мотивовано тим, що факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_5 підтверджується висновком генотипоскопічного дослідження від 25 серпня 2022 року № 35724, виконаного медико-генетичним центром «Мама Папа» на замовлення ОСОБА_1 . Міністерство оборони України, заперечуючи проти задоволення заяви, жодного доказу на спростування батьківства ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надало.

Для заявниці встановлення факту батьківства необхідно для отримання сином ОСОБА_5 відповідних виплат у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційного скаргою, в якій просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц та у справі № 760/3977/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 02 грудня 2019 року у справі № 345/1867/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 18 лютого 2021 року у справі № 569/13821/18, від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18, від 22 серпня 2022 року у справі № 559/2087/18, від 25 січня 2023 року у справі № 756/10603/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); необґрунтовано відхилили (не розглянули) клопотання про залишення заяви без розгляду (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. від 22 серпня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 752/13549/22 із Голосіївського районного суду м. Києва.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлення факту батьківства у даному випадку пов`язане з наступним вирішенням спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. а тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 315 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скарг

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області 01 грудня 2006 року, про що складено актовий запис № 14 (а. с. 8). Відповідно до даних вказаного свідоцтва, батьками ОСОБА_5 , 2006 року народження, зазначено: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .

Згідно даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00014307951 від 13 серпня 2014 року, відомості про батька дитини до актового запису про народження ОСОБА_5 , 2006 року народження, від 01 грудня 2006 року № 14 внесено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 9).

Станом на день народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

04 липня 2020 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб, зареєстрований Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 344, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 6). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 ».

З 15 березня 2022 року ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою від 18 березня 2022 року № 440, виданою командиром військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_11 (а. с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув внаслідок бою з ворогом на бойовій позиції поблизу с. Дементіївка Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 01 липня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 11), сповіщенням сім`ї від 29 червня 2022 року № 35, виданим начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_12 на ім`я заявника ОСОБА_1 (а. с. 12).

Відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження від 25 серпня 2022 року № 35724, складеного ТОВ «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народжені матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мають спільного біологічного батька, складає 99, 99999 % (а. с. 33).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_5 підтверджується висновком генотипоскопічного дослідження від 25 серпня 2022 року № 35724, виконаним медико-генетичним центром «Мама Папа» на замовлення ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас судом першої інстанції враховано також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності.

Судові рішення відповідають приписам статті 130 СК України, є обґрунтованими, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які Міністерство оборони України послалося у касаційній скарзі.

Посилання касаційної скарги на те, що експертиза проведена без відбору зразків ДНК у загиблого ОСОБА_3 , а тому не є належним доказом походження дитини заявниці - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від загиблого ОСОБА_3 , є безпідставними. Відповідачі не скористалися своїм правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при проведенні експертизи.

Сумнівів у правильності висновку генотипоскопічного дослідження не встановлено, відповідачі не довели, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги заявника про наявність спору про право, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження, оскільки факт встановлення батьківства необхідний заявниці для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

Під час розгляду справи судами не встановлено, що особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, заперечують проти встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В матеріалах справи наявна заява заінтересованої особи ОСОБА_2 - матері загиблого ОСОБА_3 , зі змісту якої вбачається, що остання не заперечує проти встановлення судом факту батьківства та визнає ОСОБА_5 сином ОСОБА_3 (а. с. 71).

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що в даному випадку спір про право відсутній та встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Встановлення факту батьківства ОСОБА_3 не зачіпає інтереси його спадкоємців, зокрема його матері ОСОБА_2 , яка не заперечує батьківство сина щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірному випадку належним способом вирішення питання щодо батьківства ОСОБА_5 є звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України у порядку окремого провадження, тому підстави для закриття провадження у справі, на які посилався заявник в касаційній скарзі, відсутні.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

За своїм змістом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович